У Міжнародний день жертв насильницьких зникнень Білицька громада відкрила «АЛЕЮ НАДІЇ» - місце, присвячене Захисникам, які зникли безвісти або перебувають у російському полоні
У Міжнародний день жертв насильницьких зникнень Білицька громада відкрила «АЛЕЮ НАДІЇ» - місце, присвячене Захисникам, які зникли безвісти або перебувають у російському полоні.
Це був надзвичайно зворушливий захід. Сьогодні не було байдужих очей, у кожному погляді стояли сльози, біль і надія. Слова губилися, голоси тремтіли, а серце кожного присутнього стискалося від усвідомлення того, скільки болю ховається за кожним портретом. Бо чекання — це теж невимовний біль. Біль, у якому немає крапки. Є лише питання: «Де він?Чи живий? Чи повернеться додому?».
Захід розпочався хвилиною мовчання в пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну. Пролунав Державний Гімн України.
Особливого звучання події додали щирі слова та музика місцевих артистів. Мелешко Кіра прочитала зворушливий вірш, сповнений світла та надії. А Анастасія Велієва виконала пісню «Нація незламних», яка стала музичним відлунням сили українського народу, його болю та незламності.
Духовний супровід став ще одним нагадуванням про те, що у найважчі моменти людина тримається за віру.
Своїми словами поділилися представники родин Захисників — Ірина та Анатолій Кривичі. Слова батьків, які чекають на свого сина, неможливо слухати без сліз. Бо за кожним сказаним реченням - довгі дні очікування, тривога, надія і любов, яка не згасає.
До присутніх звернувся Білицький селищний голова Микола Скрильник, наголосивши на важливості підтримки родин, які живуть у постійному очікуванні, та на нашому спільному обов’язку не дозволити, щоб про цих Захисників забули. Промовив слова підтримки і старший лейтенант, начальник відділення цивільно-військового співробітництва Руслан Безима.
Алею Надії відкрили члени родин зниклих безвісти Захисників Анатолій Кривич, Анастасія Велієва, Світлана Акуліч та Любов Василенко.
І ведучі один за одним називали кожне ім’я.
39 імен.
39 історій.
39 родин, для яких слово «чекати» набуло зовсім іншого значення.
Ми не знаємо, коли відбудеться та сама зустріч. Не знаємо, скільки ще доведеться чекати. Але знаємо одне — ми не маємо права мовчати про них!
Під час відкриття звучали щемливі пісні у виконанні місцевих артистів. І кожна з них сьогодні була молитвою, сповіддю і тихим проханням: «Повертайтеся додому…»
Завершив цей день автопробіг на підтримку родин Захисників.
Автомототранспорт проїхав вулицями громади, несучи надзвичайно важливе послання: Вас бачать. Вас чують. Про вас пам’ятають. Вас чекають.
І поки родини чекають - ми чекаємо разом із ними!
Поки вони шукають - ми не залишимо їх самих!
Поки є надія — ми тримаємо її разом!
Бо кожен із наших безвісти зниклих Героїв та Героїв, які перебувають у полоні, має повернутися додому!
Алея Надії — це не про відстань між нами. Це про нитку, яка досі тримає зв’язок із тими, кого ми чекаємо.
ПОВЕРНІТЬ НАМ НАШИХ ЗАХИСНИКІВ!
Більше фото заходу можна переглянути за посиланням: https://www.facebook.com/share/p/1ByjNDaSuW/
