Здорові та радісні діти – запорука кращого майбутнього для кожної країни
Здорові та радісні діти – запорука кращого майбутнього для кожної країни
20 листопада – Всесвітній день дитини. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм: прекрасної форми з універсальною стійкістю до труднощів життя – холоду і спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. Із роками здоров’я слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна людина – єдність двох протилежностей, здоров’я і захворювання. Стан здоров’я і стан хвороби можуть багаторазово переходити один в один, причому в деяких випадках цей перехід очевидний, в інших – прихований, і його можна виявити лише шляхом всебічного і глибокого обстеження організму.
Важливим компонентом цієї політики є також прагнення до полегшення здорового вибору, демонстрація шляхів пошуку оптимальних рішень сприятливих для здоров’я людей. Останніми роками в Україні активізується діяльність щодо формування здорового способу життя (ФЗСЖ). Тепер ФЗСЖ виступає як самостійна наукова дисципліна.
Спосіб життя людини (зокрема дітей) – це сукупність матеріальних умов, суспільних соціальних установок (культура, освіта, традиції тощо), умов поведінки (включаючи соціально-психологічну та фізіологічну реактивність) особистості і зворотний її вплив на ці умови. Активна участь людини в процесі формування умов життя – обов’язковий елемент поняття “спосіб життя”, оскільки спосіб життя людини – адекватна реакція на навколишнє її середовище в цілому.
Стан здоров’я дітей і підлітків в Україні
Це питання відноситься до важливих медико-соціальних проблем, тому що від нього залежить майбутнє держави, її трудовий та інтелектуальний потенціал. Статистичні дані свідчать про зростання дитячої захворюваності в Україні за останні 10 років на 20%.
Поширеність хронічних захворювань у дітей підвищилася у 2,87 раза, на 22,9% збільшився контингент дітей з інвалідністю. Найбільш поширеними є хвороби ендокринної системи (збільшення в 3,5 раза), хвороби крові та кровотворних органів (в 2,8 раза), хвороби системи кровообігу (в 1,8 раза), вроджені вади розвитку зросли на 77,6%, хвороби нервової системи – на 43,4%.
Залишається високою загальна захворюваність дітей. Кожен четвертий юнак за станом здоров’я не може проходити строкову службу в армії. Більш як половина дітей 12-14 років та 62-72% молоді 15-20 років вживають алкоголь. Кожна третя дитина 12-14 років і кожна друга після 15 років – курять. Кожний п’ятий підліток 15-18 років вживає наркотики. У віці 15-18 років 90,9% всіх вагітностей закінчилися абортом. Це набагато перевищує показник західноєвропейських країн. Медичне обстеження сексуально активних підлітків в одному з промислових регіонів підтверджує наявність ознак хвороб, що передаються статевим шляхом, у 24% обстежених.
Поліпшити здоров’я школярів і молоді тільки зусиллями медиків неможливо. Україна активно сприйняла світові тенденції щодо поліпшення здоров’я населення через освіту. Свідоме ставлення до свого здоров’я має бути одним із результатів освіти. Головне завдання сучасного суспільства – створення такої освітньої системи, яка б не тільки виховувала освічену людину, але й зберігала та розвивала її здоров’я.
Привертають до себе увагу такі поширені відхилення в стані здоров’я, як деформації хребта, грудної клітини та порушення постави, що становлять близько 34%. Понад 38% дітей мали неврологічну симптоматику, які виявляються більше всього у підлітків старших класів. Велика кількість дітей мають потребу консультації психологів і лікарів. Це пов’язано, насамперед, із причинами що негативно впливають на соматичне, психологічне і соціальне здоров’я. Дедалі наростаючий ритм сучасного життя, збільшення емоційної і нервово-психічної напруженості, зниження фізичної активності, погіршення харчування, поява факторів середовища, що негативно впливають на здоров’я, висувають нові завдання перед органами освіти, охорони здоров’я і соціальної служби зі збереження здоров’я дітей.
В цей час вважається доведеним сприятливий вплив активного руховового режиму, занять фізичною культурою і спортом, дотримання режиму праці і відпочинку на показники здоров’я дітей. Тим часом відомо, що лише 7-10 % дітей займаються спортом, а 43% дітей займаються фізкультурою тільки на уроках фізичного виховання.
Організм дитини не можна розглядати як копію дорослого в мініатюрі: чим молодша дитина, тим своєрідніший її організм, тим більше він відрізняється від дорослого. Не можна говорити про анатомо-фізіологічні норми для дітей, не диференціюючи ці показники у віковому розрізі, тому що показники, властиві здоровим дітям одного віку, можуть розцінюватися як патологічні для іншого.
Велике значення у житті дитини має фізична підготовка. Державне тестування, введене в навчальних закладах, показує щорічне зниження активності учнівської молоді. Опорно-рухова система складається зі скелету і м’язів, що визначають його стан. Коли м’яз активний, добре розвинутий, сильний – скелет не втратить своїх основних функцій. Слабкі м’язи не можуть утримувати скелет у належному стані. М’язи необхідно тренувати від народження до глибокої старості. Кожен м’яз безпосередньо пов’язаний із певним внутрішнім органом, тому покращити роботу внутрішніх органів можна через м’язи. Працюючи з м’язами, підвищується інтелект, увага, пам’ять, настрій – практично всі компоненти нашого самопочуття і психологічного стану.
Останніми роками багато часу діти і підлітки витрачають на перегляд телепередач і комп’ютерні ігри. Порушення режиму праці й відпочинку викликає перевантаження центральної нервової системи, веде до її хронічної перевтоми. Проведені у 2003 році дослідження засвідчили, що у більшості обстежених дітей мали місце прояви хронічної інтоксикації у вигляді скарг на підвищену втомлюваність у 55%, емоційна лабільність у 11%, неспокійний сон у 14%, підвищена пітливість у 30 %, головний біль у 55%, артралгії у 22%, міальгії у 26%.
Школа – це життєвий простір людини, в якому вона знаходиться близько 70% свого часу, тому саме школа повинна давати знання і вміння організовувати життя, берегти та поліпшувати здоров’я дитини. При цьому потрібно враховувати соціально-економічні, кліматичні та інші регіональні й індивідуальні особливості, в яких виховується дитина.
Реалії воєнного часу призвели до різкого погіршення побутових умов багатьох дітей, неповноцінного відпочинку, зниження рухової активності, зменшення щоденного фізичного навантаження. Даються взнаки наслідки хімізації, поява багатьох раніше заборонених харчових добавок та наповнювачів, вживання в їжу неякісних продуктів, інші несприятливі екологічні фактори. Все це неминуче призводить до росту дитячої захворюваності. Тому політика формування здорового способу життя повинна стати соціальною політикою. Розробку здорової соціальної політики треба адаптувати до конкретних місцевих умов і вона повинна стати складовою частиною тієї соціальної політики, що здійснюється в нашій країні.
Санітарно-гігієнічне виховання починається в родині, продовжується в дитячому дошкільному закладі і школі. Найбільше відхилення у стані здоров’я дає низький рівень санітарно-гігієнічного виховання, що призводить до спалахів інфекційних захворювань. Жодне інфекційне захворювання не проходить безслідно для наших органів і систем. Наслідки перенесених інфекційних захворювань супроводжують людину все життя, вносячи свої негативні корективи.
Отримані дані про стан здоров’я дітей і вплив на нього різних факторів середовища диктують необхідність перегляду існуючої системи виховання дітей і підлітків. Органи охорони здоров’я не можуть протистояти неухильному погіршенню здоров’я дітей – їх діяльність зосереджена переважно на виявленні патологічних станів і значно менше уваги приділяється профілактичній роботі.
Для успішної роботи з підвищення здоров’я дітей важливим є об’єднання зусиль органів охорони здоров’я, освіти і громадських організацій, фондів тощо.
Сьогодні є тисячі людей в Україні, що ведуть здоровий спосіб життя, але їхнє ставлення до здоров’я не є узагальненою у суспільстві нормою, скоріше це становить виняток. Нормою у нас в країні є турбота про здоров’я тільки тоді, коли воно погіршується і починаються хвороби.
Для того щоб здоровий спосіб життя став нормою для більшості людей, необхідні значні соціальні зміни, тобто зміни в соціальній політиці.
Ольга Луцько, директор КНП «Центр ПМСД Білицької селищної ради»
