Сьогодні, схиливши голови в скорботі, мешканці Білицької громади попрощалися з Героями Швець Олександром Олександровичем та Миколою Олександровичем, які віддали своє життя заради нашої свободи і миру.
Сьогодні, схиливши голови в скорботі, мешканці Білицької громади попрощалися з Героями Швець Олександром Олександровичем та Миколою Олександровичем, які віддали своє життя заради нашої свободи і миру.
Швець Олександр Олександрович – народився 28 грудня 1976 року у селі Черняківка, Чутівського району Полтавської області. З 1984-1994 рр. навчався в Бутенківській ЗОШ. Після навчання в школі був призваний на строкову службу. Після служби одружився. Навчався в Харківському залізнодорожньому інституті. Проживав в м. Харкові. Все життя працював будівельником. Виховув спільно з дружиною трьох синів. Він був люблячим батьком, завжди дбав про свою родину та зробив все можливе, щоб діти росли здоровими та щасливими.
Олександр був призваний на військову службу по мобілізації Шевченківським РТЦК та СП м. Харків 29 серпня 2024 року, ніс службу на посаді стрільця-снайпера.
Швець Микола Олександрович – народився 14 січня 1987 р.н. у рідному йому селі Котовське. З 1993-2004 рр. навчався в Бутенківській ЗОШ. Після школи був призваний на строкову службу. Після служби працював з братом будівельником. Проживав в м. Харкові.
Микола, як і його брат, був призваний на військову службу по мобілізації Шевченківським РТЦК та СП м. Харків 29 серпня 2024 року, ніс службу на посаді водія.
Олександр та Микола рахувалися зниклими безвісти з 15 листопада 2024 року. Після проведення пошукових та евакуаційних заходів було знайдено тіла військовослужбовців. Загинули вони 15 листопада 2024 року.
Олександр та Микола назавжди залишаться в наших серцях такими як вони були : доброзичливими, усміхненими, чесними, порядними, відповідальними, великими патріотами України.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідних, близьких людей, та нехай добрий, світлий спомин про покійних захисників стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав їх, любив і шанував.
У цей важкий час висловлюємо щирі співчуття матері Катерині Григорівні, дружині та синам Олександра, усім рідним, близьким та друзям з приводу передчасної смерті Героїв. Горе родини — це горе кожного з нас. Пам'ять про Олександра та Миколу назавжди залишиться в наших серцях, а їх героїзм стане прикладом для майбутніх поколінь.
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
Вічна пам’ять і слава українським воїнам, які захищають рідну Україну і кожного з нас!
