Сьогодні Білицька громада провела в останню дорогу військовослужбовця Тевельова Олександра Федоровича, жителя села Чорбівка.
Сьогодні Білицька громада провела в останню дорогу військовослужбовця Тевельова Олександра Федоровича, жителя села Чорбівка.
Олександр Федорович народився 4 листопада 1977 року в місті Бахмут Донецької області. Саме там минули його дитинство та юність. Він навчався у школі №2, а згодом здобув професію електрика, закінчивши індустріальний технікум. Олександра знали як людину із «золотими руками» відповідального, працьовитого та щирого. Працюючи у тролейбусному депо та на підприємствах Бахмута, він ніколи не боявся важкої роботи. За що б не брався усе виконував сумлінно та на совість. Мав багато друзів.
У 2022 році повномасштабне вторгнення росії перекреслило мирне життя його родини. Під постійними обстрілами Олександр разом із сім’єю був змушений залишити рідний дім, рятуючи найдорожчих людей. Доля привела їх до Білицької громади, у село Чорбівка. Попри всі труднощі, пов’язані з початком нового життя, Олександр не здавався, а постійно трудився. Справжній господар і батько, який власним прикладом виховував синів у дусі відповідальності, честі та людяності.
29 листопада 2025 року Олександр Федорович став до лав Збройні Сили України. Він обрав одну з найнебезпечніших військових професій- службу сапером інженерно-саперного відділення.
14 травня 2026 року життя Олександра трагічно обірвалося на Дніпропетровщині.
Сьогодні на кладовищі села Чорбівка, ставши на коліно та схиливши голову у скорботі, жителі провели воїна в останню дорогу. У тиші прощання пролунали почесні залпи, як символ шани, вдячності та пам’яті про українського захисника.
Під звуки Державного Гімну України старший лейтенант, начальник відділення цивільно-військового співробітництва Руслан Безима передав Державний Прапор України сину загиблого воїна як символ держави, якій її захисник залишився вірним до останнього подиху.
Білицька селищна рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють щирі співчуття дружині Людмилі Леонідівні, синам Ростиславу та Ярославу, рідним, близьким і друзям загиблого.
Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у глибокій скорботі й шані перед світлою пам’яттю українського воїна.
